Сьомого січня голова Православної церкви України митрополит Епіфаній провів різдвяну літургію в Успенському соборі Києво-Печерської Лаври, а сьогодні 19 січня, на Водохреща, проведе там службу вдруге. Про важливість цих подій для православної церкви України, відносини з УПЦ МП, Почаївську Лавру та церковну дипломатію Суспільному розповів Предстоятель Православної церкви України Митрополит Київський та всієї України Епіфаній.

Про першу службу в соборі Києво-Печерської Лаври

Це була історична подія, на яку очікували не одне століття, щоб у Лаврі зазвучала молитва українською мовою. І цей час настав, коли ПЦУ увійшла до Києво-Печерської Лаври, до Верхньої Лаври, яка знаходиться у віданні музею. Там зазвучала молитва за Україну, за український народ, за наше славне воїнство, яке зараз бореться за нашу територіальну цілісність.

"У такий непростий час, час випробувань війною, ПЦУ входить у свої святині, які будуть повністю українськими".

Багато було "гарячих голів", які прагнули іти, забирати і так далі, але наша позиція була чіткою: ми хочемо йти дипломатичним шляхом. Ми хочемо, щоб все відбувалося мирно і спокійно. І ми побачимо, що з часом вся Києво-Печерська Лавра буде українською.

Люди, які прийшли на різдвяну службу, були духовно піднесені, радісні. Вони відчули справжнє торжество правди. Я бачив: у багатьох на очах були сльози радості і піднесення. Багато хто навіть і не вірив, що це насправді.

Про патріотичне облачення митрополита

Я не очікував, що всі звернуть увагу на моє облачення, яке справді має патріотичні ноти, хоча воно було зроблене ще до повномасштабного вторгнення. Можливо, ми навіть не розуміли, для чого їх готуємо. Віряни хочуть бачити, щоб ПЦУ була справжньою церквою українського народу, не тільки за назвою, а щоб зберегти єдність, державність, свободу і незалежність.

Про спалені клобуки на могилі в Лаврі

(У день, коли в Успенському соборі Києво-Печерської лаври предстоятель ПЦУ митрополит Епіфаній відслужив різдвяну службу, на могилі митрополита Володимира спалили два білих )

Ми сприйняли це байдуже, адже це не має значення. Це певною мірою, напевне, була якась незрозуміла провокація.

"Ворог намагається стримати ті процеси, які зараз відбуваються в українському суспільстві: налякати, показати, що ось те, що відбувається, суперечить православному вченню".

І мені було дивно навіть чути і бачити, що у православній святині відбуваються якісь такі незрозумілі речі. Це більше схоже на шаманізм, а не на православні традиції. Але слід очікувати певних провокацій з боку тих, хто хоче утримати і законсервувати ситуацію, яка була до 24 лютого.

Про майбутнє Києво-Печерської Лаври

Повністю бути в ПЦУ. Коли ми отримали перший дозвіл, всі говорили, що це одноразово і далі не буде продовження, але ми бачимо, що продовження буде.

Читайте також: На Водохреща предстоятель ПЦУ Епіфаній проведе богослужіння в Успенському соборі Лаври

Спочатку служби будуть відбуватися на великі свята, а коли вже буде сформований клір Києво-Печерської Лаври, коли доєднається частина ченців з Нижньої Лаври, тоді богослужіння будуть звершуватися повсякденно, а у центральному соборі Свято-Успенському, ці богослужіння будуть звершуватися кожної неділі.

Частина Нижньої Лаври поки що знаходиться у віданні Московського патріархату. Верхня Лавра знаходиться у віданні національного заповідника, де ми будемо звершувати богослужіння, спочатку отримуючи разові дозволи, а потім вже буде підписаний довгостроковий договір.

З часом вся Лавра буде українською, буде належати ПЦУ і це все відбудеться мирно і спокійно, як і 7 січня.

Про Почаївську Лавру

Ми говоримо про дві національні святині — Свято-Успенську Києво-Печерську Лавру і Почаївську Лавру, яка є православним оплотом на Волині. Ми завжди говоримо комплексно про дві лаври – про Київську і про Почаївську. Зараз ми утвердимося у Києво-Печерській Лаврі, а потім питання, звичайно, постане і про Почаївську Лавру.

"Ці святині повинні належати українському народові. Там повинна звершувати богослужіння українська церква. Московський патріархат не може там господарювати". Про діалог між ПЦУ та УПЦ МП

У нас немає контактів з митрополитом Онуфрієм. Ми неодноразово зверталися до них — особливо останніх чотири роки, і в травні 2022-го, перед проведенням їхнього зібрання у Феофанії. Ми закликали розпочати діалог. Але отримали у відповідь ультиматуми: вони нас не визнають як священство, ми не автокефальна церква і так далі.

"Це подібно до того, як Путін вимагає від України капітуляції. Але цього ніколи не буде. Вони повинні усвідомити, що не той час, коли можна ставити ці ультиматуми. Ми відкриті, ми справді з любов’ю готові до єднання всіх православних українців в єдиній визнаній автокефальній православній церкві. Але вони до цього не готові, як ми бачимо".

Є частина, яка ніколи не приєднається до української церкви, бо вони душею перебувають із російською церквою. Тому держава почала реагувати на запит українського суспільства, тому що воно вимагає правди. Коли люди бачать, що священнослужителі Московського патріархату відкрито підтримують і працюють на Росію, то відповідно держава змушена втручатися в ці процеси заради національної безпеки.

Про Синод УПЦ МП в травні 2022 року

Це певною мірою було маскування. Вони ніби вичистили зі свого статуту згадки про РПЦ, але все ж таки залишили основоположну згадку про грамоту патріарха Алєксія. Згідно неї вони і надалі залишаються невід’ємною частиною РПЦ.

"Тобто для суспільства вони мали бажання показати, що розірвали стосунки, але насправді стосунки як були, так і є. До цього часу навіть не опубліковано статут".

Якщо насправді було бажання розірвати стосунки, чому понад пів року приховувати статутні документи? Згідно якого статуту ви живете зараз? Невідомо, незрозуміло, тому це була така певна гра.

Про церковну дипломатію

Ми як церква робимо все від нас залежне, щоб підтримати у цей непростий час війни українську державу. Я як предстоятель у минулому році мав багато закордонних поїздок, зустрічався з релігійними лідерами. Я зустрічався з духовним главою англіканської церкви архієпископом Кентерберійським, який нещодавно також приїжджав на моє запрошення до Києва. Я брав участь у різних заходах і в Берліні, і в Брюсселі, і в Польщі.

Коли я був у Лондоні, деякі лорди, які відповідають за пресу, у мене запитували, що їм робити далі. Адже навіть в Англії, яка є найбільшим для нас другом, все ж таки в інформаційному просторі іде спад щодо питання війни в Україні. А ми повинні постійно нагадувати, що потребуємо підтримки, допомоги для того, щоби здолати агресора.

Про те, з чим приходять до священників після 24 лютого 2022 року

Після повномасштабного вторгнення люди линуть до церкви для того, щоб отримати духовну і моральну підтримку, адже зараз усім важко. Кожен священнослужитель є певним психологом. Особливо це ми відчуваємо серед наших воїнів, адже в нас є інститут капеланства, який покликаний також опікуватися нашими новітніми героями. Ми маємо зараз вже на посадах багато священників в українському війську, сотні волонтерів-священників, які допомагають українським воїнам.

Церква проводить психологічні тренінги. Мені було приємно, що один зі священників прийшов і каже: "Ви знаєте, завдяки такому сучасному тренінгу я отримав знання і запобіг десяти суїцидам". Така допомога потрібна військовим, переселенцям, які все втратили. Інколи вони можуть зневіритися, але потім все одно повертаються до віри, коли отримують підтримку від церкви не тільки психологічну, духовну, але і матеріальну.

"У нас великий гуманітарний хаб у Дніпрі, завдяки якому кожного дня декілька тисяч людей отримують матеріальну допомогу: їжу, речі. Якщо ми разом і надалі будемо просити в Бога допомоги, то неодмінно Господь нам буде допомагати і сприяти, щоб ми досягли спільної перемоги, після якої в Україні запанує справедливий мир". Про трагедію у Дніпрі

Кожна людина володіє свободою і має право вибору. Бог не створив зла. Зло тільки паразитує на добрі, і тому те, що ми бачимо, чиниться руками людей. Люди, які неправильно використовують цю свободу, вибирають не добро, а зло, хоча називають себе християнами.

Не варто забувати, що вони є вірними РПЦ, а їхній очільник Кирило Гундяєв благословляє і підтримує російських загарбників, щоб вони вбивали українців, хоча і говорить, що немає України, а є "єдіний народ". Виникає питання, яка військова доцільність стріляти по цивільних об’єктах, по житлових будинках? Якщо ви хочете воювати, то є певні військові правила: не можна нищити цивільну, критичну інфраструктуру, не можна вбивати мирних мешканців, невинних людей і дітей.

Але ми бачимо ці прояви з боку агресора, що свідчать — там діє диявол, там немає Бога, бо де Бог, там любов, а де любов, там є взаємопорозуміння, повага і мир.

Читайте також

"Без української церкви держави не буде": у Лаврі відбулось перше богослужіння ПЦУ. Фоторепортаж Борис Ґудзяк: "Україна має лик Христа сьогодні, бо віддає життя, щоб було життя" "Ми там не хотіли виживати, ми там хотіли жити" — священник з Мелітополя Як церковний хор з Хмельницького району переходить на українську

Джерело