Нескінчена туга за загиблими. Через війну чи не кожна українська родина зіткнулася з передчасною втратою рідних та близьких. Через це родичі відчувають сильний стрес, продовжують жити минулим і не можуть повернутися до повноцінного життя. Як вийти з цього стану – дізнавалася журналістка "5 каналу" Яна Лимаренко у сімей, які трагічно втратили рідних.
Ганна Дерев'янко показує фото свого єдиного сина, який за два роки до повномасштабного вторгнення поповнив лави полку "Азов". Війна застала його у Маріуполі. Він із побратимами тримав оборону понад місяць, але 3 квітня загинув. Йому було 24 роки.
"До мене часто приїжджають хлопці, дзвонять, пишуть, ті,які приходять з полону, яких доставляють гелікоптерами сюди, Саша врятував дуже багато життів. На похованні були хлопці", – розповідає мама загиблого військовослужбовця Ганна Дерев'янко.
Тіло хлопця з бункерів "Азовсталі" забрали тиждень тому і поховали на рідній Черкащині. Весь цей час мати каже, жила мов у пеклі.
"Герої помирають, помирають вони в ту секунду, коли про них забувають, оце мною двигає, я намагаюся щось робити, організовувати якісь виставки, я намагаються розказувати не лише про свою дитину, а про всіх наших дітей, які гинуть на цій війні", – каже мама загиблого військовослужбовця Ганна Дерев'янко.
Ганна каже, їй додає сил взаємна підтримка родичів інших загиблих.
"Не бути самому, намагатися бути кучками, групами, більша частина людей вона нас не розуміє", – наголошує мама загиблого військовослужбовця Ганна Дерев'янко.
Військовий Олександр каже, до загибелі побратимів звикнути неможливо, особливо коли від ворожих снарядів гинуть найрідніші.
З двома кумами Олександр пішов до військкомату у перший день війни. Після навчань – боронили Луганщину. Павло загинув на очах Олександра. Його тіло з поля бою забирали під масштабним обстрілом. За два дні поранило і самого Олександра.
"Поранило, і я опинився в шпиталі, і десь за місяць після загибелі паші я дізнаюся, що загинув другий, мій майже брат, теж хрещений доньки, загинув у боях за Лисичанськ. І там такі обставини, що він загинув – в нього мала народжуватися донька, за день, коли ми з ним прощалися, хоронили, в нього донька народилась", – розповідає військовослужбовець Олександр Носенко.
Від втрати обох кумів Олександр не може оговтатися досі. Через поранення він майже не чує та має проблеми зі здоров'ям, але продовжує службу, хоч вже і не на фронті. Робота та родина допомагають йому повернутися до життя. А дружина продовжила справу кума Павла Собка, який з 14-року волонтерив.
"Найкращим пам’ятником людині є продовження його справи, це краще, ніж кам'яні істукани, його робота, його діяльність, перше – це ми робимо те, що робив він, намагаємося також самовіддано як він це робив робити, цим ми шануємо його, йим не даємо собі впадати в якийсь відчай, бо тільки ти от зупинився,розслабився, все, це як велосипед – тільки ти перестав крутити, чувак, ти падаєш", – каже військовослужбовець Олександр Носенко.
Але і під час війни смерть забирає людей не лише на полі бою. У Інни Лук'янець через хворобу помер син-підліток. жінка каже – втратила сенс життя. Інна – психолог і каже у часи великого горя ніякі психологічні настанови не діють. Треба дозволити собі горювати.
"Треба проговорювати, проплакати, треба провити, це реальний біль, це реальна втрата, це реально завершення того, про що там думали", – розповідає психологиня Інна Лук'янець.
Щоб оговтатися від втрати, Інна взяла у родину пса Фрейда, який став її реабілітологом. Жінка каже, за 7 місяців без дитини подолати тугу не вдалося – минуло замало часу. Але вона намагається якомога більше подорожувати та знайомитися з людьми.
"Чим більше ти собі нових мозаїк набудуєш – тим швидше воно вибудується в якийсь новий етап життя. І от я зараз в цей етап дуже сильно вкладаюсь, і це мабуть мені допомагає, щоб було на що отак от обпертися, ну і робота", – каже психологиня Інна Лук'янець.
Скільки часу треба, щоб після втрати близької людини повернутися до життя, залежить від кожного індивідуально, каже психологиня. Головне, прислухатися до власних бажань, дозволяти собі плакати і сміятися. А за потреби – звертатися до психолога.
Яна Лимаренко, Олександр Лісовий, Черкаси, "5 канал"
Дивіться також: Героїчно загинув у боях за Соледар: у Києві попрощалися з Віктором Ониськом
Підтримайте журналістів "5 каналу" на передовій.
Робіть свій внесок у перемогу – підтримуйте ЗСУ.
ДжерелоГоловні новини дня без спаму та реклами! Друзі, підписуйтеся на "5 канал" у Telegram. Хвилина – і ви в курсі подій.
