Микита — лікар-хірург Запорізького військового госпіталю. Йому 29 років, та він вже врятував не одне життя. Під кулями, на полі бою чи у шпиталі — оперує за будь-яких умов.

Про щоденну роботу, надскладні операції та як навчився миритися зі смертю пацієнтів — Микита розповів Суспільному.

До повномасштабного вторгнення Микита працював хірургом в одній із Запорізьких лікарень. Після 24 лютого почав приходити до військового госпіталю. Спочатку допомагав колегам, згодом зрозумів, що має рятувати поранених бійців. Каже: морально був готовий до екстреної хірургії та праці в надзвичайно складних умовах.

Вогнепальні, осколкові травми, отримані в результаті вибухової хвилі, проникаючі поранення грудей і живота — щодня привозять бійців із такими ураженнями. У свої 29 років Микита врятував не одне життя — кількість не рахує. "Найважчим" його пацієнтом був боєць, якого привезли в критичному стані зі стабілізаційного пункту.

" Була масивна крововтрата в нього. Ми виконали лапаротомію, ревізію черевної порожнини і виявили пошкодження нижньої порожнистої вени — довелося її ушивати. Був пошкоджений кишківник, печінка, перитоніт... Це була складна і довготривала операція, але ми його врятували і він проходив довгу реабілітацію”.

Війна забирає життя, а лікарі його рятують. Не встигнути — те, чого найбільше боїться Микита. Каже: бувають випадки, коли роблять все можливе, але отримані травми — несумісні з життям.

"Неможливо бути готовим до смерті пацієнта...".

Микита працює не тільки у госпіталі, а й на полі бою. Каже: виїжджають, коли тривають інтенсивні бої і колегам не вистачає "зайвих" лікарських рук. Операції під обстрілами абсолютні інші: там ніхто не звертає уваги на стерильність та в яких умовах це відбувається. Тільки бачиш біль в очах військових, які дивляться з вірою і надію, бо хочуть якнайшвидше повернутися до своїх товаришів на передову,- розповідає Микита.

"Бувають випадки, коли треба терміново оперувати, то оперуємо, але умови... Якщо боєць був в окопі, в бруді і отримує поранення, то діяти треба дуже швидко, мова про асептичні умови не йде. Насамперед треба рятувати життя, а потім вже розбиратися, що лікувати далі”.

Бувають і кумедні ситуації з військовими — без гумору нікуди. Жартують, аби зняти стрес, навіть співають. Найчастіше виконують “Ой, у лузі червона калина” і Гімн України.

“В нас дуже співочий колектив. Ми співаємо в операційній, щоб і ситуацію розрядити і ніхто не заснув. Звичайно, хірург, який оперує, він не спить, але ж втомлені асистенти, операційна сестра, санітарочка, молодший медичний персонал. І пацієнти з нами підспівують".

Підписуйтесь на Суспільне Запоріжжя в Telegram та у Viber

Джерело